Кількість рослинного та/або натурального покриття поверхні є показником того, наскільки «зеленим» є місто. Зелені або природні зони виконують важливі екологічні функції в міських умовах. Вони покращують міський клімат, захоплюють атмосферні забруднювачі, зменшують штормовий стик і покращують якість життя, забезпечуючи відпочинок мешканців міст.
Цей показник відображає питання «біорізноманіття та екосистемних послуг» і «проживання та робочого середовища», як визначено в ISO 37101. Це може дозволити оцінити внесок до «привабливости», «збереження та поліпшення довкілля» та «добробуту».
Площу зеленої зони (га) на 100 000 населення обчислюють як загальну площу (у гектарах) зелених зон у місті (чисельник), поділену на одну 100 000-ну частину від загальної кількости всього населення міста (знаменник). Результат виражають як площу зелених зон (га) на 100 000 населення. Зелені зони відносять до кількости рослинного та/або природного покриття в місті. Зелені або природні простори повинні також охоплювати зелені дахи. Зелена територія ширша, ніж зона відпочинку, і повинна охоплювати як громадські, так і приватні простори. Ділянки, які не мають зеленого або природного поверхневого покриття, вважають законсервованими (тобто вимощеними або непроникними).