Відсоток населення міста, яке проживає в неналежному житлі

Відсоток населення, яке проживає в неналежному житловому фонді, є показником кількости осіб, які живуть у нестандартних житлових умовах. Неналежне житло сприяє підвищенню рівня інфекційних та хронічних захворювань. Інші дослідження показали, що неналежне житло може сприяти поганому розвитку дитини.

Цей показник відображає «здоров’я та догляд у громаді» та «життя разом, взаємозалежність та взаємність» і «проблеми життєвого та робочого середовища», як визначено в ISO 37101. Це може дозволити оцінити внесок у цілі «соціальної згуртованости» міста, як визначено в ISO 37101.

Відсоток населення міста, що проживає в неналежному житлі, обчислюють як кількість людей, які проживають у неналежному житловому фонді (чисельник), поділену на кількість населення міста (знаменник). Результат потім множать на 100 і виражають у відсотках.

Неналежне житло означає, що вони не відповідають одному або кільком з наведених нижче умов:

1. Житло з хорошим ремонтом: стан ремонту, який задовольнить власника помешкання, викорис­товуючи приміщення для звичайних цілей.
2. Достатня житлова площа: будинок вважають таким, що забезпечує достатню житлову площу для членів домогосподарства, якщо не більше трьох осіб мають спільне приміщення та належну кухню.
3. Належний доступ до послуг: вважають, що домогосподарство має достатній доступ до послуг, якщо воно має достатню кількість води для сімейного використання; належний доступ до санітарії, якщо система утилізації відходів (у формі приватного туалету або громадського туалету, що ділиться з кількістю людей) доступна членам домогосподарства; доступ до електроенергії; і доступ до опалення.

Відсоток населення, яке проживає в доступному житлі

На житлово-комунальні послуги можна віднести найбільшу кількість витрат домогосподарств; таким чином, по­казник доступности в місті можна пояснити сумою, яку домогосподарства витрачають на житло як відсоток доходу домогосподарств.

Цей показник відображає питання «життя разом, взаємозалежність і взаємність», як визначено в ISO 37101. Це може дозволити оцінити внесок у цілі «соціальної згуртованости», «привабливости» та «адаптивності» міста, як визначено в ISO 37101.

Відсоток населення, яке проживає в доступному житлі, обчислюють як загальну кількість домо­господарств, які не перевищують місцевих, регіональних, провінційних чи національних норм щодо доступности житла, виходячи з частки витрат доходів домогосподарств (чисельник), поділену на загальну кількість домогосподарств (знаменник). Результат множать на 100 і виражають у відсотках.

Порогова цифра базується на відсотках, які домогосподарство витрачає на житло, щодо загального доходу. Кон­кретний відсоток зміниться на основі місцевих норм і стандартів щодо доступности житла. Наприклад, у Канаді поріг доступности житла перевищується, коли домогосподарство витрачає більше ніж 30 % свого доходу на житло. У Франції поріг становить 40 %.